Як вижити під час надзвичайної ситуації та

під час війни: легко про серйозне

(практичний порадник для дорослих)

Щоб переглянути файл - натисніть на картинку

Корисні вправи на міжпівкульну взаємодію та розвиток дрібної моторики, виконуйте спільно з дітьми

Техніки при панічних атаках для дітей

Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій "Супергерої безпеки"

(щоб переглянути файл - натисніть на картинку)

Самодіагностика: як зрозуміти, що до нервового зриву залишилось недовго

• І коли вже вкрай важливо звернутися за допомогою фахівців.
• Нервовий зрив – це гострий психічний стан, неадекватно посилена емоційна реакція на події.
• Під час війни емоцій накопичується надто багато, здебільшого негативних : тривога, злість, розгубленість, емоційне виснаження. Якщо намагатися постійної пригнічувати, може виникнути загострення, психічний розлад або кризовий психічний стан.
• На які ознаки у своїй поведінці або реакціях близьких варто звертати увагу? У більшості ситуацій йдеться про емоції та реакції, з якими людина не може впоратися самостійно. Кожна із цих ознак може бути «дзвіночком» для звернення за допомогою.
• Неконтрольовані за силою емоційні реакції – агресія, лють, плач, дратівливість; різкі безпричинні перепади настрою – від сміху до люті й навпаки. Емоції виникають неочікувано, спрямовуються на першого ліпшого, хто потрапив під руку, сила емоцій явно перебільшена, порівняно із приводом, який її викликав. Зупинити емоції неможливо.
• Панічні реакції – раптові надсильні напади тривожності. Страх стає настільки сильним, що виникають раптові труднощі з диханням, підвищується серцебиття, тиск, здається, що земля тікає з-під ніг.
• Пригніченість, апатія, збайдужілість, відчуття безсилля, безнадії.  Попри те, що людина розуміє, що раз потрібна її активність, допомога, сил вистачає лише на те, щоб лежати в ліжку й дивитися в одну точку. Будь-які інші, навіть найпростіші дії, вимагають надзвичайних зусиль.
• Безсоння або надмірна сонливість. В обох випадках немає відчуття того, що ви відпочили й набралися сил. Це призводить до виснаження організму, а іноді й до збоїв у пізнавальній діяльності.
• У голові весь час крутяться нав’язливі думки . Від них неможливо позбутися або переключитися на щось інше. Поширеним є переконання про те, що треба постійно перевіряти новини, «тримати руку на пульсі». Так, людина постійно «скролить» новинні канали. На решту об’єктивно важливих справ не залишається часу та сил.
• Неможливість зосередитися на будь-чому, запам’ятати найпростіші речі. Постійне відчуття «туману в голові».
• Відсутність інтересу до будь-чого, навіть до подій, які безпосередньо стосуються життя і безпеки самої людини.
• Зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами.

КАЗКА ПРО ДОБРО

(щоб переглянути - натисніть на картинку)

             Українці створили мобільний застосунок , що допомагає батькам дбати про емоційний та психічний стан дітей під час війни.

       Застосунок Hearty підказує прості ігри та активності. Працює оффлайн і його можна використовувати навіть в укриттях. У застосунку доступні книги від Барабуки, аудіоказки українською та інший контент для дітей. Застосунок безкоштовний.

       Завантажити:  https://iparent.onelink.me/przr/3c893e25

Рекомендації щодо зниження рівня негативних емоцій та переживань

      Всі знають, і всі згодні, що сльози, істерики зараз не допоможуть і слова "не хвилюйся" не заспокоюють. Але контролювати свій психічний, емоційний стан у нинішніх обставинах складно і дуже важливо. Нижче методи, які допоможуть вам знизити рівень негативних емоцій, переживань:

1. Пийте воду і бажано теплу. Пийте потроху, повільно і рахуйте  до трьох після кожного ковтка. І пам'ятайте: вода має бути із собою завжди і скрізь.

2. Вмийтеся, бажано холодною водою. Також можна мити руки, ретельно, сконцентрувавшись на них. Течія води заспокоює.

3.  Дихайте. Даю техніку квадратного дихання:

1. Вдих 4 сек.
2. Затримка дихання 4 сек.
3. Видих 4 сек.
4. Затримка дихання 4 сек.
5. Повторити цикл.
Так дихати, доки не відпуститьь. Фокус тримати на диханні. Можна в цей час стежити очима на межі уявного або реального квадрата.
4. Читайте. Знайдіть будь-яку книгу, журнал, листівку і читайте вголос, концентруючись на кожному слові.
5. Техніка "Фрірайтинг". Беремо листок, ручку, і починаємо писати все те, що на душі. Лють, зло, страх, всі слова, думки, що йдуть у голову потоком, все пишемо.
6. Фізичні вправи. ВІджимаємося, присідаємо, качаємо прес ... все це допомагає знизити рівень тривоги.

Розвинута емоційна сфера дитини є показником її благополуччя. Аби створити оптимальні умови для зростання особистості, потрібно відстежувати особливості розвитку її емоційної сфери

Емоції людини є одним з найважливіших компонентів її особистості.

Вони виконують біологічну та соціальну функції, а саме:

-здійснюють випереджувальне відображення дійсності

-відіграють ключову роль у становленні взаємин з іншими людьми.

Основними методами, що дають змогу з’ясувати особливості емоційного розвитку й оцінити емоційний стан дитини, є спостереження та експеримент, а також проективні методики.

Пропоную звернути увагу батьків на проективні методики!

Проективні методики Самосвідомість у період дошкільного дитинства інтенсивно розвивається. Тому дитина може поки що не усвідомлювати багатьох зі свої переживань, страхів, уподобань.

Визначити приховані переживання дошкільника дають змогу дві групи проективних методик:

- власне проективні — містять авторський стимульний матеріал. Найвідоміша з таких методик — дитячий апперцептивний тест (Children’s Apperception Test — САТ), розроблений Леопольдом і Сонею Беллак (Leopold and Sonya Bellak);

Посилання на методику

- малюнкові — дитина сама зображає свої переживання.

https://emotsijno-osobistisnij-rozvitok-ditej-v-umovakh-sim-ji.webnode.com.ua/bilshe-testiv/

Важливо враховувати зображувальні навички дітей, оскільки графічні вміння у дошкільному віці ще погано сформовані. Наявність або відсутність досвіду зображувальної діяльності, використання шаблонів, стереотипів, а також вікові особливості — усе це істотно впливає на діагностований портрет особистості.

Усі проективні методики застосовують лише в індивідуальній формі. Аби адекватно зрозуміти, як дитина сприймає запропонований готовий малюнок або зміст її власного, із нею слід поговорити про зображене. Обговорення дає змогу уникнути ситуативності у сприйманні й оцінюванні дитиною тієї чи тієї ситуації, а також виокремити ситуації зі сталими переживаннями. Тож бесіда за малюнком є невід’ємною частиною всіх малюнкових методик.

Враховуючи ситуацію пандемії, реакцію українців на карантин, психологічний стан багатьох сімей моїх друзів, знайомих, пацієнтів, я, як психолог, вирішила надати певні рекомендації для батьків»

Стався «інформаційний вибух» з приводу коронавірусу COVID-19

Інформаційне ж перевантаження призводить до стресу та змін у психіці в усіх без винятку вікових категоріях.

Беззаперечно, коронавірус кардинально змінив та змінює життя не лише нашої країни. Сучасній людині досить складно перебувати в ізоляції, і це стосується не лише обмеження пересування, соціальних контактів, роботи, відпочинку, хобі. Проте, основним випробуванням є перебування 24 години на добу усіх членів сім’ї разом. Дійсно, карантин може стати серйозною загрозою для деяких внутрішньосімейних стосунків або принаймні для нервової системи батьків.

У психології існує п'ять стадій прийняття стресової події, які цілком можна застосувати й до прийняття пандемії коронавірусу:

1. Заперечення, яке фактично рятує психіку від гостроти удару на початку. На кшталт «так це десь там, у китайців», «до нас не дійде».

2. Злість — маркер болю: несправедливо й боляче, цього не має бути, пошук винних. Чадо протестує та сперечається із дорослими. Усе тому, що в ізоляції діти не можуть жити нормальним, звичним для них життям.

3. Торг — дії направленні на ухилення від удару (ознайомлення з рекомендаціями МОЗ, симптомами, покупка антисептиків і масок).

4. Депресія — приходить повне усвідомлення того, що відбувається насправді.

5. Прийняття — інтенсивність емоцій поступово знижується, з’являється можливість подивитися на світ навколо й спробувати жити по-новому.

Всі сьогоднішні події — це те, чого раніше з нами не було, чого немає в нашому досвіді. Поряд з виконанням наказів, рекомендацій влади, медиків, щодо гігієни, ізоляції, поведінки, варто звернути увагу і на психологічний аспект карантинних заходів, пов’язаних з коронавірусом. Сьогодні батьки мають, як ніколи, багато вільного часу для спілкування з власними дітьми, якого так вкрай катастрофічно не вистачало у звичайному вирі життя».

Втім, для багатьох батьків, крім COVID-19, постала нова «загроза». Це спілкування із власними дітьми, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на полички. Багато батьків здивовано помічають, що їхні діти виросли й стали «незнайомими». Стають більш помітними для батьків риси характеру, емоції, уподобання, інтереси дитини, які могли бути поза увагою, враховуючи щоденну зайнятість батьків і завантаженість дитини школою, гуртками, домашніми завданнями, спілкуванням з друзями.

Отже, чого не варто робити батькам:

• різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;

• примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;

• в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».

• не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.

• не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

«Золоті правила» для батьків:

• слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;

• пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!

• щоб подолати негативні емоції, можна зробити мішечок для крику, або ж влаштувати битву подушками..

• розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;

• по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;

• сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;

• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій.

Батькам у взаємостосунках між собою потрібно бути більш толерантними одне до одного, намагатися все обговорювати. Якщо партнер вже не витримує напруження, - потрібно дати можливість побути на самоті. Але це має бути взаємно, час для себе потрібно давати обом партнерам. В ситуаціях конфліктів між собою, батькам слід уникати ігнорування, приниження особистості партнера, егоцентризму і використовувати активне слухання, підкреслення значущості партнера. Будьте здоровими! Дотримуйтесь гігієни рук і розуму!

Як батькам провести тривалий час удома з дитиною так, аби ніхто не нудьгував і не дратувався? Це залежить зокрема від того, чи вміє дитина організовувати власну діяльність. Дитині дошкільного віку це набагато складніше, ніж школяру. Як батьки можуть допомогти дошкільнику?

Самоорганізація дошкільника

Поняття «самоорганізація» означає раціональну й усвідомлену організацію своєї діяльності. Якщо йдеться про дитину — чи може вона без зовнішнього контролю, допомоги і стимуляції з боку дорослого організовувати свою діяльність і досягати поставлених цілей. Розвиток самоорганізації пов’язаний із формуванням у дитини в старшому дошкільному віці важливого психічного новоутворення — довільності психічних процесів.

На цьому етапі дитина набуває змогу:

-сприймати та розуміти завдання;

-планувати свою діяльність;

-здійснювати самоконтроль діяльності та самооцінку.

 «Стартовим майданчиком» для становлення самоорганізації є самостійність дитини.

Як проявляється самостійність

Самостійність зароджується на межі першого і другого років життя, коли у малюків з’являється потужне бажання пізнавати навколишній світ. Перші самостійні дії поступово удосконалюються і ускладнюються під час ігор, занять, спілкування. Показником розвитку самостійності дитини є результативність дій. При цьому постійний контроль з боку дорослого не бажаний — він може призвести до розвитку у дитини безвольності, безвідповідальності, лінощів, інфантилізму.

Що можуть зробити дорослі

Насамперед дорослі мають пам’ятати, що обсяг самостійних дій дитини поступово збільшується. Відтак допомогу потрібно зменшувати. Навіть якщо дитині потрібно набагато більше часу на виконання дії власноруч, ніж це зробили би дорослі — необхідно стримати власну нетерплячку і дати їй цей час. Тим паче, що під час «карантинного» перебування вдома це можна собі дозволити.

У деяких сім’ях дитину довго вважають маленькою і цим блокують розвиток її самостійності. Такі діти звикають до надмірної опіки, у дитячому садку і початковій школі почуваються безпорадними та самотніми. Проте у підлітковому віці батьки починають вимагати від цих дітей прояву самостійності. Але ж ця якість не може сформуватися сама собою!

Якщо допомагати дитині й схвалювати проявлену нею ініціативу, то у її діях скоро проявиться важливий компонент самостійності — цілеспрямованість. Її ознаками є захоплення справою, прагнення отримати не будь-який, а саме бажаний результат. Цілеспрямованість проявляється і у прагненні копіювати дії дорослих (прати білизну, як мама, забивати цвях, як тато, тощо).

Не всі батьки охоче підтримують прояви дитячої самостійності, вважаючи їх обтяжливими, або й небезпечними. Утім не варто припиняти самостійну діяльність дитини чи перемикати її увагу. Лише якщо дитина вдалася до дій, небезпечних для себе чи оточення, її треба зупинити.

Якщо ви підтримуєте ініціативу малюка, у нього формуватимуться такі риси: -посидючість

-наполегливість

-організованість.

Важливо, що невдача для дитини, яку підтримують, не стає приводом відмовитися від задуманого. Навпаки, це підштовхує подвоїти зусилля і за необхідності звернутися по допомогу до дорослого. При цьому дитина може одразу відмовитися від допомоги, щойно відчує, що може впоратися сама.

Батькам варто дотримуватися декількох правил: дати змогу дитині переживати власний досвід успішних самостійних дій і досягнення бажаного результату. Для цього організуйте сприятливе середовище, пропонуйте дитині різні варіанти дій у межах дозволеного; визначити ліміт дозволеного: що, коли і де можна робити; оцінювати позитивно діяльність дитини, її результати, а головне — зусилля, які доклала дитина до досягнення бажаного результату. Це заохочуватиме дитину повторювати досвід у подальшій діяльності.

Яку діяльність запропонувати дошкільнику

Ігрова

 Гра завжди бажана для дитини. Вона створює позитивне емоційне тло, на якому всі психічні процеси протікають активно. Ігрова діяльність сприяє і розвитку в дитини навичок, необхідних для самообслуговування й надання допомоги дорослим. Наприклад, у різних сюжетно-рольових іграх дитина має змогу багаторазово моделювати й закріплювати послідовність прибирання, прання, одягання, прийому їжі, одягання й роздягання (ляльки) тощо.

 Трудова

У дошкільників є бажання самостійно діяти з предметами зі «світу дорослих» — мити посуд, накривати на стіл, підмітати тощо. Тож малюкам неодмінно слід давати посильні трудові доручення. Для дітей це спосіб самоствердження, втілення своїх бажань і можливостей. У старшому дошкільному віці у дітей з’являється почуття відповідальності за свою роботу, а також новий мотив діяльності — зробити для інших. Дитина проявляє ініціативу, у неї з’являється об’єктивна самооцінка. У цей період діти навчаються працювати разом, розподіляти між собою обов’язки, домовлятися, здійснювати дії так, щоб інший міг їх успішно продовжувати. Залучати дітей до побутової праці важливо, бо під час такої діяльності між дитиною і дорослим встановлюються стосунки реальної взаємодопомоги, координації дій, розподілу обов’язків. Зароджуючись у дошкільному віці, ці стосунки розвиваються й надалі.

Художньо-продуктивна

У різних видах художньо-продуктивної діяльності формується незалежність дитини від дорослого, прагнення до пошуку адекватних засобів самовираження. Дошкільники мають змогу втілити свої задуми та реалізувати творчі здібності.

Виховуючи дитину, ми частішe використовуємо метод «аг­ресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величез­ним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розумі­ючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких колік до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією бать­ки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, ап­робує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.

Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а бит­тя — злочином.

Вихована такими методами дитина дзеркаль­но спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане при­гнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляє­мо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували сим­патію та усмішку, підтримку, співчуття та на­віювали доброту, бо всі негативні емоційні вия­ви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'я­зок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!