Запобігаємо адаптаційному синдрому в дітей дошкільного віку

Тетяна ГУРКОВСЬКА,

психолог-консультант, головний редактор журналів «Практичний психолог: Дитячий садок»

та «Практичний психолог: Школа»

Юлія БАРАНОВА,

головний редактор журналу «Медична сестра дошкільного закладу»

Важливим завданням медичних працівників, практичних психологів та вихователів є інформування та консультування батьків щодо полегшення адаптації дитини до умов дошкільного навчального закладу. Розглянемо симптоми адаптаційного синдрому та поміркуємо, як спільно з батьками завадити його розвитку.

Навіть незначні зміни в житті дитини призводять до порушення її емоційного стану, сну, апетиту тощо, а така важлива подія, як вступ до дошкільного навчального закладу, — це справжнє випробу­вання адаптаційних можливостей організму дитини, яке може спри­чинити розвиток адаптаційного синдрому.

Адаптаційний синдром — це сукупність адаптаційних реакцій дитини, що виникають як відповідь на значні за силою і тривалістю несприятливі впливи.

У розвитку адаптаційного синдрому виділяють три стадії:

• тривожності — триває від декількох годин до двох діб, включає в себе дві фази — шок і протишок [на останній відбувається мобілізація захисних реакцій організму);
• опірності — стійкість організму до різних упливів підви­щується, що призводить або до стабілізації, або до висна­ження;
• виснаження — захисні реакції організму ослаблені, орга­нізм і психіка стомлені.

За адаптаційного синдрому у дитини можуть спостерігати­ся схуднення, падіння кров'яного тиску, погіршення апетиту та сну тощо. Тому для недопущення гострих реакцій організму дитини батьки мають завчасно, за декілька місяців перед вступом до дитя­чого садка, вжити запобіжних заходів.

Аналізуємо симптоматичний комплекс адаптації

У якому б віці дитина вперше не прийшла б до дошкільного на­вчального закладу, для неї це сильне стресове переживання. На рів­ні фізіології в період адаптації визначають десинхронізуючий уплив підкірки на кору великих півкуль головного мозку дитини. Водно­час відбувається активізація відділу вегетативної нервової систе­ми, який відповідає за реакцію і поведінку дитини в стресових ситу­аціях. Унаслідок цих фізіологічних процесів у дошкільника-новачка спостерігають:

• реакцію тривожного очікування;
• наростання нервового напруження;
• підвищення м язового тонусу;
• спазм периферійних судин тощо.

Вирізняють дитину, яка щойно прийшла до дошкільного на­вчального закладу, з-поміж інших такі зовнішні ознаки:

• блідість або ж почервоніння шкіри;
• змінена частота дихання та пульсу;
• виражена настороженість та неспокій.

У перші дні перебування в дошкільному навчальному закладі нові діти практично не спілкуються та нечітко сприймають те, що їм кажуть. Вони зазвичай спостерігають за поведінкою інших дітей і дорослих, придивляються і прислухаються. їхня діяльність, як пра­вило, хаотична і непродуктивна.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Набагато легше діти-новачки сприймають не-вербальні сигнали — інтонацію мовця, його міміку і жести, аніж словесні інструкції.

Слід наголосити, що в період адаптації відбувається злам звичного стереотипу життя, в якому дитина почувалася спокійно і впевнено. Окрім того, психіку дитини травмує розлука з матір'ю та іншими близькими дорослими, які турбувалися про неї від наро­дження. Особливу роль у цій вимушеній ситуації відіграє той факт, що маленька дитина не вміє мислити у часовій перспективі, тобто дитину переслідує думка: «Мама йде назавжди!». Це породжує три­вогу, невпевненість, незахищеність, до яких часто додаються почут­тя самотності, непотрібності.

Через ці фізіологічні та соціально-психологічні чинники під час періоду адаптації до нових умов життя дітям характерні:

• підвищена збудливість;
• роздратованість;
• нестриманість; в вередливість;
• крик і плач.

Дитина намагається змінити стан речей, який її не задовольняє, і водночас перевірити, наскільки може розгніватися мати, яка не хоче її більше бачити, і дорослі, з якими її залишають, а також визна­чити таким чином, добрі вони чи ні.

Можливий і інший варіант перебігу подій, адже для деяких ді­тей, навпаки, характерними є депресивні реакції:

• загальмованість;
• в відчуженість від оточення;
• закритість від навколишнього середовища.

Зовсім незвичним для дитини є і перебування в дитячому ко­лективі серед 15-20 однолітків, це є значним навантаженням для її нервової системи. Дошкільник входить у досить складну систему стосунків, розподілу іграшок, уваги вихователя, узгодження намірів і бажань різних дітей. Важливо розуміти, що навіть підвищений рі­вень шуму в групі спочатку травмує психіку дитини.

Виділяють такі причини стресових перевантажень:

• обернене до сім'ї демографічне положення — один дорос­лий і багато дітей;
• досить суворі дисциплінарні правила, за невиконання яких дитину можуть насварити;
• ігнорування деяких потреб дитини;
• спілкування одразу з багатьма дорослими людьми, які є чу­жими і від яких дитина залежить, частина з них може не подобатися їй;
• тривале перебування у великому колективі дітей, частиназ яких може бути неприємна.

Важливо, щоб батьки в цей період ставилися до дитини дуже уважно, турботливо, намагаючись допомогти їй пережити цей складний період в житті, а не були настирливими наставниками та борцями з дитячими вередуваннями.

Допомагаємо батькам полегшити адаптацію дитини

Перед тим, як іти до дошкільного навчального закладу, батьки мають спокійно і просто пояснити дитині, що в дитячому садку вона, як і всі діти, залишиться без рідних, а такожпообіцяти неодміннодуже скоро її забрати.

Щоб дитині було легше орієнтуватися, доцільно поділити її пе­ребування в дитячому садку на короткі проміжки часу: «Спочатку ти пограєш іграшками, потім позаймаєшся, а коли ви з дітками підете на прогулянку, я за тобою прийду» абощо.

Звечора батькам слід домовитися з дитиною про те, що завтра вона побуде трохи сама із вихователем. Обов'язково необхідно обгрунтувати свою відсут­ність «невідкладними» справами. Якщо за першого ж нагадування дитина напружується, ліпше поки не ри­зикувати, почекати деякий час.

Перший день в дитячому садку не має тривати більше як 1,5-2години. Надалі час перебування дитини в групі слід збільшувати обережно і дуже поступово, орієнтуючись на поведінку дитини і об­говоривши її з вихователем.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Дитина відчуває настрій батьків і також нерву-ється, якщо нервують і переживають вони. А тому, батькам варто налаштуватися на позитивні думки, на те, що все буде гаразд. Ди­тина, не побачивши тривожних, дещо розгублених, або ж і зовсім переляканих очей батьків, і сама впевниться, що все добре.

Перший день перебування в дитячому садку має припадати не на початок тижня, а на середу або четвер — день, ближчий до вихід­них. Скорочений робочий тиждень і відповідно збільшені вихідні да­дуть змогу дитині повноцінно поновити сили організму.

Не слід забувати також і про таку особливість маленьких дітей, як «зараження емоціями» — заплакала одна дитина, і майже одразу заплачуть ще двоє-п'ятеро найвразливіших, тих, хто перебуває в до­шкільному навчальному закладі найменше часу. Таке «зараження», звісно, негативно впливає на психофізичний стан дитини, а тому перш ніж вести дитину в дитячий садок батьки мають дізнатися, скількиновачків приймають в групу протягом тижня, в який час їх приводи-тимуть. Якщо одних новачків приводитимуть в групу в ранкові годи­ни, то інших слід приймати в другу половину дня. Якщо їх більше ніж троє, то ліпше взагалі перенести перший день відвідування дитячого садка на наступний тиждень.

Про тривалість перебування другого дня слід домовитися з ви­хователем, обговоривши поведінку дитини в перший день. Упро­довж першого тижня кількість годин, які проводить дитина в до­шкільному навчальному закладі не має перевищувати трьох годин на день. Збільшувати час перебування дитини дошкільного віку в новому колективі можна лише за її хорошого емоційного стану.

Бажано, щоб батьки дітей-новачків ввечері вдома обов'язково відсвяткувати радісну подію вступу до дошкільного навчального за­кладу, розказали всім домашнім, як дитина провела час у дитячому садку, з якими дітками там познайомилася, в які ігри грала. Слід по­дарувати дитині та найближчому оточенню позитивні емоції від її перебування в дитячому садку.

Надалі батьки мають якомога час­тіше радитися з вихователем, спільно аналізувати поведінку, настрій і стан ди­тини. Можливо, за якийсь час у дитини з'являться ознаки втоми. У такому разі необхідно декілька днів приводити її в дитячий садок лише на про­гулянку або подовжити вихідні за рахунок хоча б понеділка. Якщо знехтувати симптомами втоми на початковому етапі адаптації, то це може призвести до розвитку адаптаційного синдрому, адже нервова система дитини має доволі низьку працездатність, а, перебуваючи в стресовій ситуації, стає ще вразливішою. Аби уникнути ускладнень і забезпечити легкий перебіг адаптації, слід забезпечити оптималь­ний поступовий перехід дитини із родини в дошкільний навчаль­ний заклад, і таким чином забезпечити одну з основних потреб ма­ленької дитини — потребу в сталому оточенні.

Здавалося б, зроблено багато, дитина встановила контакт з ви­хователем, вільно орієнтується на територіях майданчику, групової кімнати та допоміжних приміщень. І все одно вона страждає через розлуку з батьками, незвичну обстановку тощо. Дитина плаксива, проситься на руки всім домашнім, начебто перевіряє, чи люблять ще її рідні. У цьому випадку дитині корисно спокійно, без напруження снідати та обідати вдома. Необхідно бути надзвичайно уважними до дитини та лагідними, оскільки тактильні відчуття: обійми, пестощі тощо — дійсно заспокоюють дитину.

Окрім того, варто забезпечити дитині полегшений режим дня: раніше вкладати спати, довше перебувати з нею в момент засинан­ня, пропонувати улюблену їжу, не годувати силоміць. Діти в цей час утрачають багато енергії, а нервове напруження позначається на ба­гатьох процесах: хто тільки-но почав говорити, може перейти знову на лепет і жестове спілкування; хто нещодавно пішов, може повер­нутися до повзання; дитина вже їла самостійно і доволі акуратно, а тепер просить, щоб її годували.

Упродовж адаптаційного періоду батькам необхідно створи­ти умови для спокійного відпочинку вдома.

Знижуємо ризик захворювання дитини-навачка

Більшість дітей дійсно починають хворіти в період адаптації. Це повя’зано з функціональною незрілістю організму маленької дитини, а тому їй потрібна особлива турбота і піклування дорослих.

Емоційний шок, який переживає дитина, різко знижує захисні сили організму. Проте дійсними причинами такого хворобливого стану рідко виступає безпосереднє інфікування або недогляд персоналу дошкільного навчального закладу. Часто хворіти починають саме ті діти, які не можуть звикнути до змін у своєму житті, пристосуватися до нових умов, переживають сильний стрес через відвідування дитячого садка. Саме стресова ситуація у період адаптації значно послаблює імунну систему дитини.

Слід наголосити, що захворювання періоду адаптації, навіть у рідких випадках дійсного інфікування, все одно психоматичні, тобто вони є захисною реакцією на психологічний дискомфорт, що переживає дитина. Нервова система дитини зазнає великих наван­тажень, тому організм дитини вдається до «психосоматичного за­хисту»:

• підвищення температури;
• утруднене дихання;
• блювання;
• кишково-шлункові розлади;
• висипи на шкірі.

Захворівши, дитина повертається у звичну домашню обста­новку, до якої вона добре адаптована. Такий «відхід у хворобу» від стресогенної ситуації триватиме доти, доки дитина остаточно не пристосується до умов дошкільного навчального закладу, не відчує себе у безпечних і звичних для неї умовах. Запобігти цьому «відхо­ду» можна шляхом зниження інтенсивності навантаження, тобто скоротивши час перебування дитини у дошкільному навчальному закладі або створивши полегшені умови.

    Зміни в емоційному стані, крім різкого підвищення захворю­ваності, призводять також до порушень сну, різкого зменшення ваги, що у дитини зазвичай призводить до погіршення фізичного здоров'я. І разом із зниженням мовної активності та ігрової діяль­ності становлять симптомокомплекс адаптації — показники, за яки­ми оцінюють тривалість адаптаційного періоду та його складність.

Характерною реакцією дитини в період адаптації є відчуття ознобу, що пояснюють віковими особливостями периферійного кро­вообігу в ситуації стресу. У дитини мерзнуть ніжки, ручки. Тому вар­то потурбуватися, щоб в перші тижні вона мала теплі шкарпетки та кофтинку. Так можна знизити імовірність застудних захворювань. Також дитина може легко захворіти через невідповідність темпе­ратурних режимів удома та в дитячому садку.

У групі дитина контактує з багатьма дітьми і дорослими. Хтось кашляє, у когось починається нежить тощо. Аеробне середовище, звісно, відмінне від того, до якого звикла дитина в домашніх умовах. З огляду на це, в групі обов'язково проводять однобічне провітрю­вання за присутності дітей, і наскрізне — за їх відсутності в групі.

Варто зауважити, що навіть легке почервоніння зіву, невелич­кий нежить у дитини є протипоказаннями для відвідування нею групи, 3-4 дні її слід потримати вдома. Як правило, всі діти, які впер­ше прийшли до дитячого садка, на 5-7-й день захворюють на гостру респіраторну інфекцію. Тому доречною буде перерва у відвідувані дошкільного навчального закладу з 4-го до 9-10-го дня.

Забезпечуємо фізіологічний комфорт дитини

Забезпечення належного фізичного і фізіологічного стану ди­тини досягають відповідністю між двома режимами: домашнім і ре­жимом дитячого садка. Домашній режим є ритмом життя дитини. Тому, перш ніж вести її до дошкільного навчального закладу, слід на­близити домашній режим до режиму, за яким живе та вікова група у дитячому садку, у яку піде дитина. Це зменшить її фізіологічний дискомфорт під час перебування там. Інакше виникнуть проблеми:

дитині пропонують їсти, коли вона не голодна, потім за деякий чаї в неї з'являється відчуття голоду, дитина починає вередувати, пла­кати; або ж дитина засинає за обідом, а перед цим, на прогулянці, плакала, бо хотіла їсти.

Інколи збіг відчуттів голоду і втоми може стати подвійним джерелом гніву і роздратування дитини. Агресивна реакція у цьо­му разі є фактично реакцією протисто­яння ситуації, яка не влаштовує.

      Однак сварити дитину за її вередування, роз­дратованість, агресію не можна. Це не її провина. Фізіологічний дискомфорт призводить до емоційних зривів і нер­вового перенавантаження, що, у свою чергу, спричиняє психосома­тичні захворювання.

       Якщо режим, за яким дитина живе вдома, і той, за яким живе дитяча група в дитячому садку, кардинально відмінні за часом та по­слідовністю режимних моментів, то батькам є над чим попрацюва­ти. У цьому разі батькам дитини не завадить консультація з педіа­тром або медичним працівником дошкільного навчального закладу.

Зауважимо, що дотримуватися встановленого режиму необ­хідно постійно: і у вихідні й святкові дні, і після закінчення періоду адаптації.

Отже, в період адаптації до умов дошкільного навчальногозакладу і батьки дитини, і працівники дитячого садка мають за-Ібезпечити дитині психологічний та фізіологічний комфорт, на-магатися зменшувати навантаження на тендітну дитячу нервовусистему, максимально полегшити перехід дитини в новий соці-альний простір.

Література: Щомісячний  спеціалізований  журнал-«Медична сестра дошкільного закладу», №8 (21), серпень 2013р. Видається за підтримки Міністерства освіти і науки України.

                                                          повернутися назад